'Final cut' interview: ВітальКарабань
'Final cut' interview: Віталь Карабань
Ми поспілкувалася з фіналіст(к)ами і дізналася більше про процес зйомок, ідеї, закладені у їх ролики, та враження від конкурсу. Читайте інтерв'ю з Віталем Карабанем, режисером ролика для бренду Pit Bull.
Про шлях до режисури в рекламі
До конкурсу я встиг закінчити Білоруську державну академію мистецтв, переїхати до Києва. Працював режисером з різними VR-проектами, знімав кліпи, писав п'єси і серіал.
Про ідею
Я відразу зрозумів, що мій основний тритмент – Pit Bull, в нього я вклав найбільше сил, тому що бриф від клієнта був просто ідеальним, це було потрапляння на 100% для мене. Першим рядком у клієнтському брифі була фраза: «Я живу так, як мені подобається». Тут я і зрозумів, який ролик хочу зробити. Тому що одного разу я круто змінив своє життя. Стоячи на заводі по пояс у маслі, я зрозумів, що я не хочу жити так, як мені вбивали в голову ще зі школі, що якщо я хлопчик, то повинен бути інженером або військовим, і взагалі мати стабільну роботу, квартиру машину і т.д . Я кинув все і вирішив займатися творчістю, тоді я не знав хто такий режисер і чим він займається, я хотів стати актором. І тепер я захотів зняти ролик про трьох героїв, які займаються улюбленою справою не дивлячись ні на що.
Спочатку в тритменті були зовсім інші герої, але з них залишився лише Ваня – скейтер. З ним ми були знайомі задовго до зйомок цього ролика, колись я написав йому в Instagram з пропозицією зняти крутий ролик і ми зняли. З Артемом ми познайомилися теж через Instagram – він випустив альбом, який мене вразив, ми списалися, зустрілися і на першій зустрічі Артем розповів мені свою історію про поїздку на ферму, а я його здивував своєю історією переїзду до Києва, ми придумали йому ідею для кліпу, сподіваюся, незабаром реалізуємо її. З Єгором ми так само познайомилися в Instagram, я був здивований, м'яко кажучи, що людина зі зростом 177 см може так високо стрибати.
Про зйомки
Зйомки були схожі скоріше на тусовку, але для мене вона була супер важливою. Люди викликали поліцію практично в кожному місці, де ми знімали, на одну локацію навіть приїхало аж два патрулі. Ми веселилися і знімали так, як нам хочеться це зняти, навіть якщо на це потрібно більше часу. Завдяки цьому зняли набагато більше і краще, ніж малювали на папері.
Найскладнішим аспектом зйомок була погода. Починали знімати в +16, а вночі температура опустилася до +5. Коли ми ставили світло в недобудованій церкві, я не розумів, чому мій мозок відмовляється думати, потім вийшов, випив гарячої кави і зрозумів, що я не відчуваю ніг – за 2 години на бетонній підлозі я гарненько промерз.
Я дуже пишаюся і вдячний всій команді. Кожен зробив по максимуму, що від нього залежить, напевно вони бачили наскільки важливий для мене цей ролик.
Про конкурс
Я вважаю конкурс ідеальною можливістю зібрати своє портфоліо та поринути у рекламну тусівку. Адже вам дають ідеальні умови, знайомлять із людьми та дають гроші на зйомку, вам потрібно лише не профукати свій шанс. Майбутнім учасникам я порадив би, якщо комусь потрібна ця порада, бути собою і зробити тритмент таким, щоб вас він драйвив і чіпляв. Не робіть стандартної реклами, її і без нас з вами назнімають. В учасників є унікальна можливість зняти оригінально та круто.
Про плани на майбутнє
Якщо будуть настільки ж круті брифи і можливість робити нестандартно, то, звичайно ж, я буду тільки за. Але подальших планів поки що не маю, хочу дочекатися пропозиції, коли мені скажуть, як я кажу будь-якій людині, з якою працюю: «Зроби так, щоб тобі подобалося».
Про натхнення
Я давно не надихаюся фільмами та серіалами. З музики я можу послухати Eleven Wives – Avishai Cohen. З останньої літератури, яка мене надихнула це В. Кандинський «Про духовне мистецтво», як сказав мій друг, ця книга як спілкування з другом, та Ф. Горенштейн «Місце» – книга про Київ – люблю повертатися до неї і перечитувати, неважливо в якому стані знаходишся, замерзаєш у квартирі в надії поїсти хоча б завтра або п'єш каву на Рейтарській, однаково круто заходить і знаходиш для себе нові епізоди.
Але найбільше мене надихає моя донька.
Фото: Роман Шаламов
